Чим же визначається роль і місце мистецтва в патріотичному вихованні?

1. Властивостями патріотичного виховання засобами мистецтва.
2. Специфікою мистецтва як форми загального пізнання.
3. Специфікою власне самого музичного, особливостями його впливу на духовний світ особистості.
Музика охоплює різноманітні і глибинні пласти змісту: епічний, драматичний, ліричний, героїчний. Героїка – одна з найбільш давніх начал музики. Саме тому героїко-патріотична тема набула в музичному мистецтві сталі традиції і зберігає їх впродовж віків. Генезис музичної героїки виходить з певних життєвих витоків і зв’язаний з відображенням в музиці двох героїчних станів людини. Перший – узагальнюючий, це битва, боротьба, що стали символом емоційного стану. Другий – історично більш пізній, пов'язаний з організованими масовими подіями, насамперед, народно визвольними, які потребують емоційного вираження напруги і цілей боротьби, повної визначеності і стверджуючого пафосу. Це обумовлено появою в музиці як певних інтонаційно виразових комплексів, так і музичних жанрів, що стали характерними для відображення різних жанрових модифікацій, а саме – героїчних пісень, гімнів, маршів, які безпосередньо зв’язані з соціальним життям. В музиці сформувався певний комплекс виразових засобів героїчного, відпрацьованих творчою практикою: трубні сигнали, пунктирний ритм втілюючи в собі риси маршовості, закличні, ораторського складу інтонації.
Безумовно, твори на героїко-патріотичну тематику сприймаються різними людьми по різному. Це залежить від життєвого досвіду, схильностей, художньої ерудиції і темпераменту. Але багатообразні сприйняття подібних музичних творів має свої чіткі межі. Вони обумовлюються об’єктивним змістом і художніми якостями того чи іншого твору. Патріотична музика дає велике естетичне задоволення, викликає позитивні емоції, підносить людей духовно, пробуджує в них активну діяльність. Емоційно-естетична насиченість творів патріотичної теми обумовлює її особливу роль в вирішенні завдань по вихованню воїнів Збройних сил України.
Витоки героїко-патріотичних образів і тем в музичному мистецтві має глибокі історичні коріння. Патріотичний пафос творів: гімн "Ще не вмерла Україна" М. Вербицького, "Боже великий єдиний" М.Лисенка, опера "Тарас Бульба" М.Лисенка, "Подвиг" С.Людкевича, друга "героїчна" симфонія Є.Станковича та багато інших творів вводить нас в ауру цього жанру. Отож, героїчні образи, як правило, мають виразний патріотичний зміст. Патріотизм – глибинний і укорінений сенс українського музичного мистецтва. Героїко-патріотична тема в музиці дає широкі можливості для активної дії на свідомість української нації, воїнів армії і флоту, виховання в них високих моральних якостей, любові до Батьківщини. Не випадково серед всіх видів мистецтва саме музика з давніх часів дістала найбільш широке розповсюдження в армії і використовувалась засіб організації і виховання. Враховуючи властивості музики видатні полководці, гетьмани України, Українські січові стрільці, воїни УПА та інші командири, широко використовували військову музику в бойовій практиці і підготовки військ. Звідси, і притаманний військовій музиці принцип програмності, як направленість її на військово-патріотичну тематику.
Військова музика століттями розвивалась як засіб організуючий і виховуючий воїнів, що визначило її роль, зміст, жанрово-побутову основу, виразну демократичну мову.
Необхідно зрозуміти, що всі сфери життя є головною частиною відображення естетичного у військах. Перші згадки про існування духових оркестрів в Україні відносяться до 1627 року, коли була заснована «Оркестра» в Києві за часів магдебурзького права. Далі є відомості про оркестри білоцерківського старости Любомирського (1645р.), 1652 рік – у гетьмана Б. Хмельницького, 1655 рік – у гетьмана Брюховецького.
З початку ХVІІ століття починається поширення духових оркестрів по всій Україні.
Указом Петра І від 19 лютого 1711 року № 2319 були створенні штатні військові духові оркестри та введені в всі піхотні та кавалерійські полки.
Самим першим засновником та інспектором військових оркестрів січових стрільців української галицької армії був М. Гайворонський (1892-1949р.р.). В 1915 році на війні керуючи оркестром січових стрільців писав твори для військового оркестру: десять похідних маршів, дві стрілецькі увертюри, в’язанки стрілецьких пісень. На жаль, тільки деякі твори збереглися до сьогодні.
Великий внесок у розвиток військової музики вніс військовий диригент С.Чернецький. Будучи інспектором військових оркестрів з 1924 по 1949р.р., він зіграв значну роль в створенні "школи" по підготовці кваліфікованих кадрів військових музикантів та військових диригентів, створенні службово-стройового репертуару,особливо в галузі військових маршів, яких він написав понад 70. З історичних фактів відомо, що в роки Великої Вітчизняної війни в дуже складний час для держави Верховний Головнокомандувач Й.Сталін поставив завдання начальнику військово-оркестрової служби генерал – майору С.Чернецькому зберегти оркестри.
Навіть у складні періоди та часи розуміли, що військові оркестри прикрашають і навіть подвоюють армію, а значить і могутність держави. Військова музика доступна, вічна і демократична.
У всіх своїх формах військова музика направлена служити головній меті: формуванні у воїнів тих позицій і того комплексу професійно-бойових знань і навичок, які дозволять з максимальною ефективністю виконувати свій військовий обов’язок.
В цьому змісті, слід в першу чергу відмітити велику дисциплінарну силу, властивість до концентрації волі, енергії, об’єднуючої дії військово-духової музики. Слід наголосити, блискуча військова майстерність безплідна, якщо за нею не стоїть або мета, для якої і ради якої ця майстерність існує і яку потрібно захищати і утверджувати. Ця ідея – це весь світ цінностей людини – духовних, соціальних, моральних: його країна, народ, культура, традиції.