 Військово-церемоніальна музика є невід’ємною частиною загальної музичної культури України.
Вона відіграє вагому роль у формуванні українського менталітету військовослужбовців Збройних Сил України та має багато аспектів для дослідження, а саме музикознавчі, творчі, психологічні питання, які висвітлені у численній науковій літературі.
В той же час, концептуальних досліджень розвитку військово-церемоніальної музики в українському війську та її психологічного впливу на формування та виховання особистості вояка допоки не має.
Основним критерієм визначення військово-церемоніальної музики вважається придатність певних музичних творів для забезпечення та обслуговування життєдіяльності військ у мирний час так, і у бойових умовах. Соціальним аспектом військово-церемоніальної музики є формування у військовослужбовців почуттів патріотизму, гідності, стійкості, дисциплінованості, витримки, і разом з тим, відчуття прекрасного, усвідомлення психологічної самодостойності, більш того, професійної гідності та елітності.
Декілька штрихів до історії становлення та розвитку військово-церемоніальної музики в Україні часів козацької доби.
Перші згадки про існування військових оркестрів в Україні за часів козаччини відносяться до 1601 року. Зокрема, відомо, що при київському збройному корпусі,1672 року, за часів магдебурзького права, за привілеєм польського короля Сигізмунда III був свій духовий оркестр.
В одному з найбільш ранніх документів, що відносяться до 1601 року, говориться, що до доброї постави козацьких полків причинялася безперечно військова музика. На Січі козаки мали бубни, труби - навіть срібні, даровані цісарем. В 1601 році у полку із 500 осіб був один трубач, один сурмач, один довбиш, а платня на кожного складала 32 злотих на рік . У бубни або литаври били, як скликали на раду, на бубнах вибивали гасло, трубами давали знак, що треба готовитися до походу. Музичне супроводження застосовувалось також під час походу військ.
Ряд документів засвідчують, що вже за тих часів музиканти використовувалися при проведенні церемоніалів. Так, під час проводів російського посла Г Унковського у березні 1949 року з Чигирина у цій події брали участь і музиканти. Про це говориться так: «...того ж дня пішли з Чигирина. А проводжали з Чигирина з гетьманським прапором і з литаврами і з трубамти» .
Д Яворницький у своїй книзі «Історія запорізьких козаків» згадує про зустріч високих офіційних чинів за участю оркестрів (на прикладі графа Вейсбаха), де звучали труби, флейти, литаври і барабани. Цікаво, що до складу гетьманських клейнодів в запорожців належали й музичні інструменти а саме срібні труби, й пара литавр, що використовувались в особливих випадках, причому «...срібні труби були, з шнурами та китицями а литаври з двома чепраками зеленого оксамиту, шитого золотом, з дванадцятьма золотими китицями на шнурах». Для оздоблення форми козацьких музикантів уживалися аксельбанти.
Михайло Хованець
|
|
QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.
|
|
|
|
