15 лютого 1989 року останній радянський батальйон з розгорнутим бойовим прапором та почуттям виконаного солдатського обов’язку покинув Афганістан. В цей день було поставлено крапку в не проголошеній війні, яка тривала довгих десять років. Ця війна була найтрагічнішою із локальних війн сучасності. Вона коштувала Україні 3360 людських життів. Через афганське пекло пройшло понад 160 тисяч наших співвітчизників.

Різні почуття залишила ця війна в серцях і душах мільйонів людей. Але для кожного з нас завжди буде два Афганістани – Афганістан війни і Афганістан людей, які були на цій війні. Про них ми повинні пам’ятати завжди, віддаючи шану мужності воїнів - від рядового до генерала, які чесно виконували свій воїнський обов’язок.

Разом з ними ми вшановуємо пам’ять усіх тих, кого випробувала Іракська пустеля, мінні поля Лівану та війна в Анголі, хто гідно проніс ім’я миротворця крізь етнічні конфлікти на Балканах та джунглі Ліберії і Сьєрра-Леоне. Ми схиляємо голови перед тими, хто віддав своє життя, захищаючи народи інших держав в ім’я миру на планеті.

Сьогодні більше тисячі воїнів-“афганців” разом з іншими учасниками воєнних конфліктів на теренах інших держав продовжують службу в Збройних Силах України. Чотириста шістдесят наших миротворців виконують завдання з підтримання миру в різних гарячих точках. Це значний внесок України в забезпечення миру і безпеки в світі. Разом з тим це безцінний бойовий досвід, потрібний для підготовки особового складу до виконання завдань за призначенням.

В цей пам’ятний день від імені колегії Міністерства оборони України та особисто звертаюся до всіх учасників збройних конфліктів на території інших держав зі словами вдячності за мужність, патріотизм та вірність військовому обов’язку.

Ми з вами, дорогі друзі, бойові побратими!