 Система забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України та членів їхніх сімей має суттєві недоліки, зумовлені чинниками як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.
Такого висновку дійшла колегія Міністерства оборони України, яка нещодавно проаналізувала стан забезпечення житловими приміщеннями безквартирних військослужбовців та визначила заходи для розв’язання цієї проблеми.
Про те, що не все гаразд у вирішенні проблем безквартирних військових, свідчать і прийоми громадян з особистих питань керівниками військового відомства. Більшість заявників звертаються саме з цього питання. З-понад сорокатисячної квартирної черги тисячі родин військовослужбовців чекають на власну оселю вже понад десять років. Ця проблема однаково болюче торкається як звільнених з лав Збройних Сил України, так і тих, хто ще служить.
Не в однакових умовах
На відміну від цивільних громадян, військовослужбовці та члени їхніх родин мають низку пільг у реалізації законних прав на житло. Так, відповідно до Конституції України, держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Окрім того, військовослужбовці, за чинним законодавством, ще й мають право на безоплатне отримання оселі або грошової компенсації замість неї, пільгове кредитування будівництва житла, одержання квартири в обраному населеному пункті тощо.
Останнім часом Урядом ухвалено рішення та успішно впроваджуються в життя нові альтернативні шляхи забезпечення громадян житлом, як-то програма надання доступного житла, іпотечне кредитування, зменшення відсоткової ставки за кредитами тощо. Але такі механізми, як визнали члени колегії Міноборони, у війську поки що не діють.
Аби взяти участь у цих програмах, громадянин, найперше, має перебувати на обліку щодо поліпшення житлових умов при місцевих органах влади. Військовослужбовці ж з 03.03.1995 року, тобто після набуття чинності відповідного наказу Міністра оборони України №20, обліковуються тільки при військових частинах.
Показовим у цьому є доля полковника у відставці Володимира К., який неодноразово звертався до керівництва оборонного відомства щодо надання йому квартири. Офіцер має 32 календарні роки вислуги. 1992 року приїхав служити на Батьківщину з Півночі. Змінив не одне місце служби і в Україні. Звільнився в запас за станом здоров’я в 2005 році. Нині з хворою дружиною, дітьми та онуками він мешкає в гуртожитку. На квартирному обліку в Київському гарнізоні перебуває з 03.03.1995 року. Реєстрація місця проживання ветерана Збройних Сил та його родини — адреса військової частини.
Офіцер і хотів би взяти участь в одній з житлових загальнодержавних програм, але довідка про обстеження житлових умов свідчить про те, що він зареєстрований в одному районі столиці, а мешкає в іншому. Через це й на квартирний облік при місцевих органах влади стати не може, хоча як громадянин має таке право. І таких прикладів можна навести чимало. До речі, чинне законодавство вимагає, щоб усі установи та організації, які ведуть квартирний облік, звітували про це перед органами місцевої влади. А найближчим часом передбачається й створення єдиного державного реєстру осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Але донині відповідальні за реєстр посадовці ламають голову над тим, як внести до нього дані безквартирного військового, коли, скажімо, він орендує житло в місті неподалік Києва, зареєстрований у військовій частині в одному столичному районі, а його облікова квартирна справа перебуває у гарнізонній КЕЧі, що розміщена в іншому районі столиці...
Спогади ветеранів збройних сил про надання за радянських часів дефіцитного житла військовослужбовцеві викликають запитання: коли ж стався збій у цій колись відлагодженій системі? Адже тоді на новому місці служби офіцерові надавали квартиру якщо не одразу, то за два-три місяці, прописували його в ній разом із сім’єю. Підставою для взяття на квартирний облік були лише рапорт безквартирного і довідка про здачу раніше отриманого житла та перебування на квартирному обліку. Решту документів оформлювали в житлових комісіях та квартирно-експлуатаційних органах.
Чотири справи на одну квартиру
Згаданий вище двадцятий наказ від 1995 року здійснив «революцію» в житловому забезпеченні військовослужбовців. Цей документ відокремив безквартирних військовослужбовців від обліку у виконкомах міст і районів та дозволив військовому при переїзді до іншого гарнізону залишати раніше отримане житло дорослим членам родини та залишатися на квартирному обліку з тієї ж дати, якою черговик обліковувався на старому місці служби. Годі й казати, що таке нововведення створило лазівку для отримання найбільш «спритними» військовиками по дві і більше квартир за рахунок оборонного відомства. Квартирна черга в гарнізонах на тлі важкого економічного стану в державі в 90-х роках минулого століття стала зростати ще більшими темпами. Надходження на розподіл безквартирним вторинного житлового фонду фактично припинилося, як і виділення місцевими органами влади новозбудованого житла для армії за рахунок тих десяти відсотків, що передавали виконкомам усі будівельні організації.
Ситуація дещо змінилася, коли набула чинності нова редакція Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за якою громадяни в погонах набувають права на отримання постійного житла тільки після 20 календарних років вислуги або з інших підстав, передбачених законодавством, а на час проходження служби їм надається тільки службове житло. По-друге, цей закон визначив, що постійне житло надається тільки один раз. По-третє, на підставі змін до законодавства Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1081 від 03.08.2006 року, якою зобов’язав військових черговиків під час поліпшення житлових умов здавати оборонному відомству раніше отримані квартири, а наказ Міністра оборони №577 від 06.10.2006 року скасував наказ №20 від 03.02.1995 року та затвердив новий порядок обліку та забезпечення житлом військовослужбовців та членів їхніх родин. А в березні цього року після видання наказу Міністра оборони України №737 втратив чинність і наказ №577.
Як вважають безквартирні, серед яких і полковник у відставці Володимир К., останні нововведення в порядку забезпечення житлом жодною мірою не вплинули на просування у черзі. Адже згадані нормативно-правові документи здебільшого стосуються розподілу квартир, а не їх будівництва або закупівлі. Між тим кількість різноманітних довідок, які необхідно щороку поновлювати в квартирній обліковій справі, з року в рік збільшується. Загалом, щоб військовослужбовець перебував на квартирній черзі, так би мовити, на законних підставах, йому треба оформити аж чотири облікові справи. Першу, якщо черговик перебуває на обліку до 01.01.2005 р., слід надати до житлового відділу КЕЧ на постійне житло, другу — туди ж на службове житло, третю — до житлової комісії військової частини і четверту — з оригіналами всіх документів — дбайливо зберігати у себе. У часи комп’ютерних технологій така бюрократія може здивувати будь-кого, хто хоч трохи обізнаний з електронним документообігом.
У світлі реформ
Шляхи надходження житла на розподіл безквартирним військовим визначено Комплексною програмою забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, службових осіб митних органів та членів їхніх сімей, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України №2161 від 29 листопада 1999 року. Цей документ покладає вирішення квартирних проблем захисників Вітчизни винятково на силові відомства, тоді як місцеві органи влади, можна сказати, залишаються осторонь цього процесу. Останні, до речі, як зазначив на громадських слуханнях представник житлового відділу Київської міської державної адміністрації, нічим нині тут допомогти не можуть. Адже якщо раніше будівельники як податок виділяли органам місцевої влади певний відсоток новозбудованого житла, від чого перепадало й військовим, то нині цей податок вони сплачують коштами за опосередкованою вартістю квадратного метра по регіонах України.
Для виходу з кризового стану та запровадження дієвих механізмів у забезпеченні житлом військовослужбовців та членів їхніх сімей за рішенням колегії Міністерства оборони України визначено низку пріоритетних напрямів роботи. Найголовніший з них — це стовідсоткове та ритмічне фінансування видатків на будівництво осель відповідно до Комплексної програми. Буде вжито заходів для завершення військовими будівельниками зведення житлових будинків з високим ступенем готовності.
Також передбачається придбати певну кількість квартир для тих військовослужбовців, які найбільш гостро їх потребують, запровадити альтернативні механізми забезпечення житлом шляхом участі безквартирних у державних програмах доступного житла, іпотечного кредитування тощо. З метою реалізації цих планів оборонним відомством буде розроблено проекти змін до чинних нормативно-правових актів.
Посилюватиметься і контроль за обліком черговиків та підвищуватиметься відповідальність посадовців, які розподіляють житло та відповідають за дотримання вимог чинного законодавства щодо зарахування на квартирний облік. Тож на тлі загальнодержавних житлових реформ поєднуватимуться можливості оборонного відомства та загальнодержавних соціальних програм, що, сподіваємося, незабаром зрушить з місця у бік зменшення й квартирну чергу військовослужбовців.
Підготував Юзеф ВЕНСКОВИЧ,
«Народна армія»//№ 157 (5009) Субота, 01 вересня 2012 року
|
|
QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.
|
|
|
|
