 Ігоря Шамо можна назвати «композитором милістю Божою». Так кажуть про людей виключно обдарованих. Музика була для нього як дихання — здається, без неї він взагалі не міг би існувати. Природа його щедрого таланту, манера працювати вражали.
Ігор Наумович творив у різних формах і жанрах. Та славу йому принесла пісенна творчість: він автор понад 300 творів, які з любов’ю виконували Є. Мірошниченко, Л.Руденко, Д. Петриненко, М. Стеф’юк, Н. Матвієнко та інші.
Народився Ігор Шамо 21 лютого 1925 року в Києві. З першої зустрічі з прекрасним світом музики він знав, що стане композитором. До речі, в його родині не було професійних музикантів, просто батьки дуже любили музику.
Під час навчання в Київській спеціальній музичній школі імені М. Лисенка, де він опанував фортепіано у класі професора А. Янкелевича, талановитого хлопчика найбільше вабила композиція. З того часу і на все життя його кумирами стали Бах, Мусоргський та Рахманінов. Його шкільними друзями були Френкель, Шаїнський, Юделевич та Левітова.
Але почалася війна, і раптом зруйнувалося все, що він любив. Батько зі старшим братом пішли на фронт. Ігор опинився замість омріяної консерваторії спочатку в евакуації разом з мамою, а невдовзі — у діючій армії, куди пішов добровольцем. Він встиг ще закінчити в Уфі один курс Першого Московського медичного інституту.
Як військовому фельдшеру, йому довелося побачити чи не найстрашніший бік фронтового буття. Але музика ніколи не полишала його.
Своїм мистецтвом у рідкісні хвилини відпочинку відігрівав, лікував душі солдатів. Він навчився грати на трофейному акордеоні, переграв на ньому все, що знав. А одного разу в розбомбленому німецькому містечку він виконав на вцілілому церковному органі твори свого улюбленого Баха.
Не згасала його мрія про творчість і тоді, коли шляхами війни йшов від берегів Волги до стін Берліна, а потім у 1946-му повертався з Відня до рідного Києва.
Після війни Ігор Шамо вступив до Київської консерваторії. Вчився жадібно, із захопленням, чим заслужив повагу й особливе ставлення вчителя Б. Лятошинського. Протягом усіх п’яти років навчання він виборював перші місця і ще студентом став членом Спілки композиторів.
 Чого тільки не випадало робити, адже треба було годувати сім’ю: вдень керувати самодіяльними колективами на заводах, акомпанувати співакам, робити аранжування, обробки для виконання на радіо, ввечері грати у ресторані на фортепіано або акордеоні, а вночі писати музику до фізкультурних свят, хронікальних фільмів, радіо-спектаклів.
Ігор Шамо створив три симфонії у найкращих традиціях драматичного та лірико-драматичного симфонізму. Найбільш відома Третя, камерна, присвячена пам’яті героїв Великої Вітчизняної війни, сповнена прекрасних мотивів високої трагедійної лірики.
Він автор кантат, ораторій, симфонічних поем, сюїт, увертюр. Одна з найяскравіших сторінок української музики — це шість його струнних квартетів і ціла антологія фортепіанної музики, на якій виховано не одне покоління молодих виконавців. Цикли «Картини російських живописців», «Тарасові думи», «Гуцульські акварелі», дванадцять прелюдій для фортепіано — класика, відома кожному музиканту.
Вагомий внесок Ігор Наумович зробив у вокальний та хоровий жанри, де він виявив себе як тонкий знавець поезії. Не можна не відзначити його проникливе музичне прочитання віршів Тараса Шевченка та Івана Франка, Андрія Малишка та Роберта Бернс. Водночас він був прекрасним піаністом і чудово виконував свої твори.
Щоб створити пісню, замало навіть найблискучіших фахових знань. Вона народжується в серці — ця істина відома всім. Шамо був скромною інтелігентною людиною, але коли з українського радіо йому передавали листи з проханням виконати «народні пісні», які він написав, це викликало надзвичайне хвилювання і неприховану гордість... Чи є вище визнання для творця?
Саме за пісенну творчість Шамо був відзначений Державною премією УРСР ім. Т.Г. Шевченка, а згодом — званням народного артиста України. Його балади «Фронтовики», «Перекличка», «Стоїть над Волгою курган» будуть хвилювати завжди, як і романтично піднесені «Невідкриті острови» або «Пісні про щастя», і завжди житимуть радість і сум пісень «Проводжала мати», «Три поради», «Осіннє золото». А знаний та улюблений «Києве мій» уже багато років є музичною емблемою нашої столиці. Цей шедевр пісенного мистецтва, створений у співавторстві з поетом Д. Луценком, виконуватимуть ще багато поколінь.
Доля відпустила Ігорю Шамо лише 57 років — він помер у Києві у серпні 1982-го і похований на Байковому цвинтарі.
|
|
QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.
|
|
|
|
