 Миколай жив в кінці ІІІ – на початку IV століття. Тривалий час він був єпископом у Мирах в провінції Лікія у Малій Азії. Помер близько 345 року. Усе своє він життя присвятив справі милосердя. Тож ще за життя його називали батьком сиріт, удів і бідних. Після смерті він прославився даром творення чудес, і тому його стали називати великим чудотворцем. В Україні здавна шанували святого Миколая. До нього ставилися з особливою повагою, оскільки вважалося, що «він другий після Бога заступник на землі».
Жодному православному святому не зводили стільки храмів, як Миколаю Чудотворцю. До речі, у Чернігові у недалекому минулому була Свято-Миколаївська церква, вона знаходилася на Миколаївській вулиці. Нову Свято-Миколаївську красуню-церкву споруджено біля обласної лікарні. Її настоятель о. Петро вважає, що через 100 років вона стане справжньою пам'яткою сучасної архітектури.
Святий Миколай завжди охороняв людей на воді. Рибалки, виходячи в море, брали з собою його образ. У найбільш небезпечні моменти образ святого виносили на палубу і просили в нього захисту. Як одному з наулюбленіших у народі святих, Миколаю, присвячено два дні пам’яті – один навесні, в день перенесення мощей святого, другий взимку, в день його смерті. Цьому присвячена легенда про Миколая та Касяна. Касян, день пам’яті якого відзначається лише один раз на чотири роки (29 лютого), дуже заздрив святому Миколаю, якого шанують двічі на рік, і вирішив поскаржитися на цю несправедливість Богові. Господь, вислухавши розповіді обох про їхні діла заради людей, розсудив, що кожний одержав шану відповідно до своїх заслуг.
Знаменитий в усьому світі Санта Клаус, що ощедрює дітвору багатими передноворічними дарунками. У нас, цю роль виконує Дід Мороз. Проте, не всі знають, що в Україні був свій національний патрон, котрого й дотепер шанують в Галичині, на Прикарпатті та в Карпатах. Це – святий Миколай. До цього свята готувалися заздалегідь. Та найбільше чекали його діти. Увечері хтось із найповажніших у родині, переважно дідусь, перевдягався в «доброго Миколая», заходив до оселі з подарунками, що їх приготували батьки. Нерідко на ньому були ангельські крила, довга борода, а руках тримав смерекову гіллячку, обвішану цукерками.
Святий Миколай, вручаючи гостинці, згадував усе те добре, що зробили протягом року малюки та дарував подарунки. Натомість нечемній дитині він казав:
«Ти дитино, моя мила,
Маєш тут, що заслужила,
- Я до тебе загостив
І дарунок тут лишив:
Що не слухала ти тата,
Ані мами, ані брата,
Тому різку, як той гай,
Дає святий Миколай!».
Діти свято вірили в існування доброго захисника і намагалися не гнівити «Діда Миколая, який про все знає». В такий спосіб старші виховували у дітей шанобливе ставлення до батьків, привчали до чемності, працелюбності.
Приємно, що нині звичай дарувати дітворі подарунки на свято Миколая поширюється по всій Україні. Святий уявляється малечі покровителем і мудрим наставником. Дітвора з нетерпінням чекає зимового Миколая.
|
|
QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.
|
|
|
|
