Знаковою подією цієї осені у Збройних Силах України стало проведення дослідницького командно-штабного навчання «Адекватне реагування-2011». У програмі навчань знайшлися завдання і для військових музикантів. Бо ж що може краще підняти дух воїна, сповнити його енергетики, створити настрій та бажання якнайшвидше опанувати військову справу, як не справжня жива музика військового оркестру, яка звучить тут, поруч, просто посеред полігона.
До концертів на «Чауді» та «Опуку» були залучені артисти Центру військово-музичного мистецтва Військово-Морських Сил Збройних Сил України, на Рівненському загальновійськовому полігоні — військові артисти Західного територіального Центру військово-музичного мистецтва. А Житомирський полігон відвідала концертна бригада військово-музичного центру Сухопутних військ Збройних Сил України.
Як розповів безпосередній організатор та учасник цих виступів тимчасовий виконувач обов’язків начальника Військово-музичного управління Генерального штабу — головного військового диригента Збройних Сил України полковник Віктор Пащенко, для кожного творчого колективу були відпрацьовані спеціальні, з урахуванням специфіки полігонних виступів, концертні програми, які включали твори військово-патріотичного, національно-художнього та розважального репертуару.
— Музика військового оркестру та жанр духової музики, військово-музичного мистецтва загалом дуже демократичні й загальнодоступні. Тож під час виступів на полігонах, дивлячись на усміхнені обличчя, бачачи, як вони підспівують та рухаються у такт з танцюристами, я мав нагоду вкотре переконатися у цьому. Впевнений, що завдання, поставлені перед військовими музикантами, були виконані, — зауважує полковник Віктор Пащенко.
До речі, характерною рисою військових музичних колективів, підлеглих Військово-музичному управлінню Генерального штабу, є повна відмова від використання фонограми, яка, на жаль, стала прикметною рисою деяких сучасних артистів, що пояснюють це несприятливими умовами для виступу або неякісною апаратурою. Для військових музик такого виправдання не існує — вони готові і в філармонічній залі, і в студії, й у полі на високому творчо-художньому рівні виконувати свою мистецьку місію — живим виконанням творів дарувати людям радість та надихати воїнів на гідне виконання обов’язку перед Батьківщиною.
Безумовно, основні якості військового колективу — мобільність, злагодженість, готовність до творчої роботи у складних полігонних умовах — вимагають від артистів постійної напруженої роботи над удосконаленням професійної майстерності, оновленням репертуару, зовнішнім виглядом, психологічним станом тощо. Тож, Військово-музичне управління Генерального штабу заздалегідь підготувало для кожного оркестру сценарні та репертуарні плани. А головний військовий диригент особисто побував у всіх військово-музичних центрах, провів із музикантами репетиції та диригував під час «польових» виступів.
— Звісно, у репертуарі оркестрів враховується військова специфіка слухацької аудиторії: є пісні про льотчиків, танкістів, артилеристів, моряків. Але все ж найбільший відгук у серцях усіх категорій слухачів знаходять твори про рідні домівку, матір, Батьківщину, — підкреслює полковник Віктор Пащенко. — Для виступів на полігонах ми намагалися урізноманітнити репертуар оркестрів, показати різнохарактерну програму, щоби кожен слухач почув щось нібито персонально для себе. І, як ми побачили, протягом концерту не залишилося жодного байдужого обличчя. Кожен солдат чи офіцер завдяки музиці отримав нагоду освіжити почуття, оновити, як кажуть, нервові клітини.
Для виступів у польових умовах необхідно також мати й неабиякий досвід, хист та відповідне технічне забезпечення. Зокрема, для підключення електромузичних інструментів та мікрофонів місцеві фахівці запускали електрогенератори, а для виступу на Рівненському полігоні, наприклад, з чотирьох «Уралів» спорудили імпровізовану сцену. Але, як запевнив полковник Віктор Пащенко, навіть коли б усього цього не було в наявності, виступи військових артистів усе одно відбулися б. І з не меншим успіхом. Адже військові музиканти готові працювати у найскладніших умовах.
До речі, концерт на полігоні «Опук», окрім восьми сотень українських військових з частин кримського регіону, відвідали три сотні російських бійців з десантного штурмового батальйону морської піхоти, який дислокується поблизу. За словами полковника Віктора Пащенка, під час виконання музичних творів, пісень і танцювальних номерів за участю танцюристок з хореографічної групи, емоції глядачів просто «зашкалювали», незалежно від роду військ та національної приналежності. А славнозвісна «Смуглянка» на музику А. Новікова та вірші Я. Шведова у виконанні севастопольських військово-морських артистів викликала справжній шквал аплодисментів.
Програму концерту для учасників навчань на Рівненському полігоні спочатку відпрацьовували у Львові — місці постійної дислокації колективу Західного територіального Центру військово-музичного мистецтва. У полі провели лише одну репетицію. У супроводі оркестру в польовому виступі взяли участь балетна та вокальна групи й окремі солісти — загалом півсотні артистів. У концерті прозвучали твори, написані військовими диригентами, українські народні та патріотичні пісні, сучасна естрадна музика. Особливістю цього заходу була атмосфера «злиття» між слухачами й артистами. А закінчився концерт твором відомого сучасного київського автора Дмитра Акімова «Клятва Україні» та вокальною композицією «Нам є що захищати», яку разом із музикантами, плескаючи у долоні, співали всі присутні. Вони одразу ж запам’ятали й підхопили такі слова: «Народились ми тут, виростали ми тут, на своїй незалежній землі».
Радо зустрічали артистів Військово-музичного центру Сухопутних військ Збройних Сил України й на Житомирському полігоні. Різноманітна програма концерту містила пісні, танцювальні номери, гуморески. І знов відчуття єдності між солдатами і музикантами було непереборним. Тож у фіналі важко було зрозуміти, хто для кого співає «Многая літа»: артисти для глядачів чи навпаки...
— Тільки в концертних, а тим паче польових виступах, формуються найкращі якості справжніх військових музикантів. І для диригента, і для музиканта, і для артистів балету немає кращої насолоди, ніж бачити радісні очі слухачів, чути гучні оплески й відчувати душею небувале піднесення, яке передається їм від сердець вдячних глядачів, — наголошує полковник Віктор Пащенко. — Ми й працюємо для того, щоби після концерту побачити щасливі обличчя і почути оплески, які завжди лунають у маленьких клубах військових частин, в академічних залах консерваторій і театрів, і тут, посеред поля, у розпал навчальних боїв.
На його переконання, ніхто, окрім військового музиканта, так чуттєво і переконливо не виконає пісню військово-патріотичної тематики, так талановито не напише військовий марш або пісню. Адже лише людина, яка дотична до армійської служби, здатна з усією щирістю, внутрішнім піднесенням та художньою переконливістю донести до людей у погонах зміст творів військово-музичного мистецтва.
Військова музика — невід’ємна складова української й світової музичної культури. Але у військах вона слугує організуючою силою — могутньою духовною зброєю, яка сприяє успішному виконанню складних бойових завдань, мотивує вояків на перемогу. Олександр Васильович Суворов говорив: «Військова музика піднімає дух, прискорює крок, наближає перемогу!» Ці слова видатного стратега актуальні й донині.
На знімку: миттєвості виступів військових оркестрів на полігонах
